Усипальниця Баба на горі Кармель, Хайфа, ІзраїльУсипальниця Баба на горі Кармель, Хайфа, ІзраїльМісцем виникнення релігії Бахаї, як і всіх інших великих релігій одкровення, є Схід. ЇЇ провісником був Баб (араб. “Ворота”, 1819-1850 р.р.), який в травні 1844 року сповістив в Ширазі (Іран) про свою місію. Він мав виконати покладену на нього Богом місію – підготувати і оповістити людство про майбутній прихід Обіцяного всіх прийдешніх релігій.

Щоб оцінити умови, в яких з`явилася Віра Бахаї, слід нагадати, що на початку XIX століття весь Середній Схід знаходився в стані політичного, економічного і соціального занепаду. Народ Ірану, який колись створив велику цивілізацію, на початку XIXстоліття був ослаблений і ізольований від головних світових подій. Спроби реформ гальмувались широко розповсюдженою корупцією, хабарництвом та зловживаннями тих, хто стояв при владі. Не затихала взаємна нетерпимість між послідовниками різних релігій – зороастрійцями, іудеями, християнами та мусульманами, які складали більшість населення Ірану.

 В таких умовах в середовищі фанатично настроєних мусульман Баб проголосив Себе носієм незалежного Одкровення Божого, сповістив про початок нової ери всесвітнього братства. Він говорив про те, що майбутній Посланець Бога, визначніший, ніж Він Сам, об`єднає всі народи і встановить на Землі справедливий і вічний мир. Він змінив закони та обряди ісламу, щодо молитов, посту, шлюбу, розлучення та успадкування.

Духовенство і влада Персії жорстоко обійшлись з Бабом. Його було заарештовано і відправлено до в`язниці у віддаленій фортеці. Його послідовники, число яких швидко зростало, також були піддані безжалісним переслідуванням. Більше 20000 віруючих були люто закатовані і страчені. Стійкість цих мучеників викликала підвищену цікавість та співчуття далеко за межами країнами. Очевидці в своїх щоденниках, листах і працях залишили вражаючі описання звірств і насилля. Сам Баб був публічно страчений в 1850 році в Тебризі в віці 31 року. Він вірив, що наступний Посланець прийде дуже швидко після Його власної смерті.

Той, Чий прихід був передбачений, – Бахаулла (з араб. “Слава Господа”) – зібрав навколо себе послідовників Баба і в 1863 році в саду Різван зробив формальну декларацію, публічно проголосивши, що Він і є “Тим, Кого відкриє Бог”.

Публічне проголошення, що Бахаулла – Обітований усіх релігій, що Віра Його призначена для всього людства, що новий День зійшов над горизонтом історії, тривало 12 днів – з 21 квітня до 2 травня 1863 року. Цей період став відомим як Свято Різван, яке щорічно відзначається послідовниками Віри Бахаї в усьому світі, як най- священніше і найвизначніше свято зі свят цієї релігії.

Свої закони і вимоги, які адресовані віруючим, духовенству різних релігій та володарям світу Його часу на Сході і Заході Він виклав в численних Писаннях, Скрижалях та Листах. Його праці складають більше, ніж 100 томів. В них записані молитви і містичні писання, закони та настанови, звернення до особистостей, колективів людей і світового співтовариства, – все те, що необхідне людству для заснування міцного миру та побудови справедливого світового порядку.

Шах Персії і султан Османської імперії так вирішили долю Бахаулли – з 1852 до 1892 року, тобто протягом 40 років, утримувати в ув`зненні, зсилаючи Його разом з членами сім`ї в найвіддаленіші куточки імперії. Шлях Бахаулли як в`язня і “особливо небезпечного державного злочинця” проходив через Тегеран, Багдад, Константинополь, Адрианополь (Едірне) і, нарешті, місто-тюрму Акка, яке знаходилось на території Палестини, що входила на той час до складу Отоманської імперіїї, і де Він провів 24 роки життя.

З Адріанополя і Акки Бахаулла направляв переконливі Послання королям і володарям світу Сходу, Європи і Америки, Папі Пію IX і всій християнській церкві, лідерам ісламу та інших релігій. Його Послання отримав і російський цар Олександр II. В них Бахаулла оголосив про Свою місію правителям світу та релігійним лідерам і закликав всіх до покірності перед Богом та до об`єднання в єдиній вірі з метою створення міцного миру в усьому світі. Він також закликав їх владнати чвари між собою, скоротити озброєння і почати краще піклуватись про свої народи. В листі до королеви Великобританії Вікторії Бахаулла писав:

“Бог приготував вищий засіб і наймогутніший інструмент для зцілення всього світу – єднання всіх народів в одній всесвітній Справі, одній спільній Вірі. Досягти цього можна не інакше, як силою умілого, всемогутнього і натхненного Лікаря”.

Прочитавши цей лист, королева Вікторія сказала: “Якщо це від Бога, то не загине; якщо ж ні, то не заподіє ніякої шкоди”.

Після вознесіння Бахаулли, у відповідності з Його Заповітом, Главою громади бахаї і Тлумачем рукописів став Його старший син Абдул-Баха (араб. “Слуга Бога”, 1844 – 1921 р.р.). Абдул-Баха пішов у вигнання 9-річним хлопчиком разом зі Своїм батьком і до 1908 р., коли розпалась Османська імперія, тобто до 64-літнього віку знаходився в ув`зненні. Після звільнення Він здійснив довготривалі подорожі до Європи та США (1911 – 1913 р.р.) Він проповідував вчення Свого батька в церквах і синагогах, інститутах та університетах, жіночих союзах та союзах пацифістів, теософів і есперантистів. На зібраннях матеріалістів Він говорив про реальності духу і приводив докази існування Бога, в синагогах Він завіряв в достовірності Іісуса Христа, а в християнських церквах говорив про Магомета. В останні хвилини перед початком першої світової війни Він попереджав гордих західноєвропейців, що нічого не можна досягти шляхом збільшення озброєнь, що свої зусилля вони повинні направити на об`єднання людства в відповідності з вченням Його батька.

До кінця життя Абдул-Баха (помер в 1921 р. в Палестині, похований в м. Хайфа, Ізраїль) релігія Бахаї утвердилась вже в 39 країнах. Почався період, який послідовники бахаї називають “віком формування”.

В Своєму Заповіті Абдул-Баха назвав свого онука Шогі Ефенді (1896 – 1957 р.р.) “Хранителем справи Бога”.

За 36 років діяльності Шогі Ефенді вчення Бахаї розповсюдилось в 250 країнах світу, а література Бахаї видана на 260 мовах. На всіх континентах виникли центри і громади послідовників вчення Бахаї.

Після смерті Шогі Ефенді задачу розповсюдження і захисту Віри взяли на себе призначені Ним довірені в справах, названі ще при Бахауллі “Десниці Справи Божої”, яку вони виконували до 1963 року, коли представниками всього світу Віри Бахаї вперше був обраний Всесвітній Дім Справедливості. Цей високий орган, створений Бахауллою і неодноразово описаний в Його Писаннях, має свою резиденцію в Хайфі. Він є духовним і адміністративним Центром бахаї всього світу.

Під керівництвом Всесвітнього Дому Справедливості Міжнародне Співтовариство Бахаї продовжувало розширюватись дуже швидко, причому єдність Віри не послабилась. Тоді, коли всі громадські установи, засновані на людських угодах, мають тенденцію до розвалу із збільшенням їх чисельності, Світовий Порядок бахаї, навпаки, завдяки своїй Божественній суті із зростанням членства лише зміцнює свою єдність, стає сильнішим та ефективнішим.

Шогі Ефенді в одному з своїх листів, адресованих бахаї Заходу, в 1930 році написав:

“Бахаулла не лише напоїв людство новим і воскрешаючим Духом… Він, як і Абдул-Баха після Нього, зрозуміло й чітко встановив ряд законів, заснував певні установи і визначив сутність Божественного Промислу. Всьому цьому судилося стати зразком майбутнього суспільства…єдиним засобом об`єднання світу, декларацією царства справедливості на Землі…”