Походження Віри Бахаї тісно пов'язане з Вірою Бабі, заснованої в Персії (Іран) в 1844 р. Мірзою Алі-Мухаммедом (1819-1850), відомим як Баб.

Молодий чоловік на ім`я Сеїд Алі Мухаммад по лінії обох батьків походив  від Пророка. Він народився 20 жовтня 1819 року; батько його помер, коли він був ще малим, тож його виховував дядько. Коли дядько вперше відправив племінника до школи, вчитель відіслав його додому, дивуючись з того, що хлопчик вже все знає. Алі Мухаммад й справді мав дивовижні вроджені знання і відповідав на найскладніші запитання, на які не знали відповіді навіть учителі.

Підлітком Алі Мухаммад почав працювати купцем у порту Бушир та в Ширазі. Він швидко здобув повагу за свою скромність і справедливість, за чесність і лагідність, за глибину знань та благородство характеру.

 Ім'я “Баб” означає "Ворота". Баб оголосив про себе як про Ворота до нової ери миру та всесвітнього братерства. Його місія, казав він, - сповістити про прихід Іншого, Великого Посланця, який має невдовзі з'явитися. Він назвав його: "Той, кого відкриє Бог." Баб говорив, що цей Посланець об'єднає всіх людей і утвердить на землі справедливий та вічний мир.

Наприкінці ХVІІІ століття вчені богослови з мусульманського середовища вірили , що незабаром на Землі з'явиться Обітований, про якого згадується в Писаннях ісламу. Наприкінці ХVІІІ століття вчені богослови з мусульманського середовища вірили , що незабаром на Землі з'явиться Обітований, про якого згадується в Писаннях ісламу.

Один з них, Сеїд Казем, наказав своїм послідовникам розійтися по всьому світу в пошуках Обітованого, жертвуючи кар'єрою, майном, а в разі потреби - й життям. Він спробував привідкрити завісу, яка могла б завадити його учням розпізнати скарб Бога, коли той зійде. Сеїд Казем сказав їм:
"Він шляхетного походження... нащадок Пророка... Він молодий роками і володіє вродженими знаннями. Вчення його походить не з проповідей Шейха Ахмада, а від Бога. Мої знання - це крапля у порівнянні з безмежністю його знань; те, що можу я - порошинка супроти дивовижжя його милосердя та могутності... Він середнього зросту, утримується від паління і відзначається надзвичайною благочестивістю і набожністю".

Мулла Хусейн був учнем Сеїда Казема. Сорок днів він провів у молитвах і говінні, готуючи себе до пошуків. З нього брали приклад і деякі з його товаришів. Коли ж минуло сорок днів, він вирушив у подорож зі своїм братом та племінником, яким ледве виповнилося по двадцять років.  Троє молодих людей покинули Кербелу, не маючи жодної уяви, звідки їм розпочати свої пошуки. Вони щиро молилися Богові, і Мулла Хусейн відчув, що його немовби магнітом притягує Шираз - місто на півдні Ірану, відоме своїми поетами, квітучими садами й солов'ями.

Одного вечора Мулла Хусейн та його супутники підійшли до міських воріт Ширазу, запорошені, голодні та стомлені. Мулла Хусейн відіслав своїх супутників до міста, а сам залишився, роздумуючи про те, що він знайде в Ширазі і чи це наблизить його до Обітованого.

На час зустрічі з Муллою Хусейном  Алі Мухаммад займався торгівлею вже близько 10 років. Він був одружений, але їх єдиний син помер, коли йому виповнився один рік. Алі Мухаммад  ввічливо запросив його до свого скромного дому в тихому куточку Ширазу. У товаристві нового приятеля Муллу Хусейна сповнювало дедалі глибше почуття миру та щастя.

Верхня частина будинку, в якому Баб оголосив про Свою місію в 1844 році, в м.ШиразВерхня частина будинку, в якому Баб оголосив про Свою місію в 1844 році, в м.ШиразНастав час вечірньої молитви, якої дотримуються всі мусульмани. Двоє молодих людей схилили коліна в молитві. Мулла Хусейн щиро прохав Бога, щоб ця дивна зустріч допомогла йому в пошуках Обітованого. Після молитви вони продовжили розмову. Зворушений добротою, гідністю та шляхетністю свого господаря, Мулла Хусейн довірив йому найглибші прагнення свого серця. Він розповів про свою подорож і про свої пошуки. Алі Мухаммад уважно його вислухав, а відтак запитав, чи не сказав Сеїд Казем, яким чином послідовники зможуть впізнати Обітованого. Мулла Хусейн повторив опис, залишений його учителем: "Він шляхетного роду по прямій лінії... Він обдарований природним знанням... позбавлений тілесних вад ... " Мулла Хусейн замовчав, і в кімнаті на якийсь час запанувала тиша. Потім спокійним, проте сильним і владним голосом промовив: "Бачиш: всі ці риси проявлені в мені.".

Мулла Хусейн оторопів. Він почав заперечувати, стверджуючи, що Обітований - це людина неперевершеної святості, а Справа, яку він проголосить, - це Справа надзвичайної могутності. Проте коли він промовляв ці слова, він відчував одночасно трепет і докори сумління.

Зізнання молодого купця з Ширазу про те, що він і є Обітований, сталося 22 травня 1844 року, через 2 години 11 хвилин після заходу сонця. Цей день і час відзначається бахаї як початок нової ери в історії людства.

"О ти, хто перший повірив у мене!" - ці слова сказав він Муллі Хусейну - "Істинно кажу, я є Баб, Ворота Бога".

Увечері 22 травня в цій кімнаті Баб проголосив про початок нової ери в історії людстваУвечері 22 травня в цій кімнаті Баб проголосив про початок нової ери в історії людства

Цілу ніч Мулла Хусейн сидів і слухав, забувши про час і своїх супутників, які чекали на нього. Поки місто спало, Баб застеріг Муллу Хусейна, аби той нікому, навіть своїм приятелям, не розповідав про те, що він почув і побачив. "Вісімнадцять чоловік, - сказав Баб, - мають спершу самі, за покликом свого серця, визнати мене та розпізнати істину мого одкровення. Без попередження і запрошення, незалежно один від одного, кожен з них повинен відшукати дорогу до мене". Коли з мінаретів Ширазу пролунав заклик до ранкової молитви, Мулла Хусейн покинув оселю Баба. Його душу переповнювали радість, подив, захоплення й благоговіння. "Знання його одкровення, - зізнавався він, - розбурхало моє єство. Я відчув, як відвага й сила заволоділи мною, і якби весь світ, з усіма народами та володарями, піднявся проти мене, я без страху протистояв би цьому нападу. Всесвіт здавався мені пригоршнею пилу у моїй долоні ".

Минуло сорок днів, перш ніж інші послідовники Баба почали визнавати його. Незалежно один від одного, мимоволі, кому через молитву та піст, кому в снах та мріях відкривалося місцеперебування молодого купця з Ширазу.

Баб скликав учнів, які зібрались у Ширазі, і наказав їм розійтися по Ірану, щоб поширювати його вчення і готувати людей до приходу "Того, Кого відкриє Бог." Він наголосив на великій відповідальності цієї справи, вимагав обережності, поміркованості і попередив, що нагородою за їх зусилля можуть бути муки та смерть.

"Я готую вас, - говорив Баб - до пришестя Великого Дня. Докладіть всіх ваших зусиль, щоб я, той, хто нині навчає вас, в прийдешньому світі перед престолом Всемилостивого Господа тішився діяннями вашими та прославився вашим успіхом... Розійдіться по всій країні, невтомними стопами і освяченими серцями готуйте шлях до його приходу. Не зважайте на вашу слабкість і недовговічність; зверніть свій погляд до нездоланної сили Всемогутнього Господа Бога вашого".

Послідовники Баба натхненно взялися поширювати його вчення. Звістка, яку вони несли, дуже схвилювала Іран. Збиралися велелюдні натовпи, аби послухати їх, і слава Баба швидко зростала. Бідні та багаті, прості і вчені, міщани і селяни - всі неодмінно прагнули дізнатися якомога більше. Чимало освічених та високоповажних релігійних діячів стали послідовниками Баба. Це стурбувало наділених владою. Вони почали швидко реагувати.

По країні покотилася хвиля шалених переслідувань бабі. Самого Баба взяли під домашній арешт. Розслідувати причини хвилювань шах доручив Вахідові, найдовіренішому своєму раднику, людині впливовій, високоосвіченій та поважній. Після трьох розмов із Бабом Вахід став його вірним послідовником і сам почав поширювати його вчення.

Тюрма-фортеця Мах-куТюрма-фортеця Мах-куЦе дуже розгнівило Великого візира, першого міністра шаха. Він злякався, що Баб зможе вплинути на шаха, якщо вони зустрінуться. Тому він ув'язнив Баба в Ма-Ку на півночі країни.

Довкола в'язниці в Ма-Ку мешкали прості селяни, яких не цікавили події поза межами їхнього села, а в прибульцях вони вбачали ворогів.

Начальник в'язниці спершу також насторожено поставився до Баба, проте незабаром збагнув, що цей в'язень незвичайний. Він полюбив його. Довколишні селяни також відчули вплив Баба на своє життя. Вони збиралися під муром в'язниці, сподіваючись почути, як Баб наспівує свої молитви, зверталися до Баба з проханням благословити їх працю, і клялися у правдивості його іменем. Звідусіль йшли відвідувачі; начальник в'язниці пускав їх до Баба і сам ставав дедалі відданішим своєму в'язневі.

В'язниця в ЧигригВ'язниця в ЧигригЗнову розгнівився великий візир і перевів Баба до іншої в'язниці в Чигриг, якою керував дівер шаха. Це був жорстокий і неврівноважений чоловік. Спершу він дуже суворо поставився до Баба, але згодом і він почав поважати його. І тут Обітований здобув любов і шану місцевого населення. Знову потоками рушили відвідувачі.

Одним з них був чоловік з Індії, переодягнений пустельником. У своїй країні він був принцем, але відколи побачив Баба у сні - відмовився від свого трону й багатства заради зустрічі з ним. Баб відправив його назад до Індіі, аби той і там поширював його вчення.

Перших учнів Баба і тисячі тих, хто відгукнувся на їх заклик, було закатовано і знищеноПерших учнів Баба і тисячі тих, хто відгукнувся на їх заклик, було закатовано і знищеноВодночас в Ірані зростало переслідування бабі. Перших учнів Баба і сотні тих, хто відгукнувся на їх заклик, було закатовано і знищено. У разі відмови від своєї віри, їм дарувалося б життя.

Біль та горе охопили душу Баба. У в'язниці Чигриг він написав більшу частину свого Одкровення. Він знав, що незабаром прийде і його смерть. У 1850 році можновладці, які не змогли перешкодити поширенню руху бабі, вирішили стратити Баба і цим покінчити з єрессю. Таким чином, його недовга шестирічна проповідь, три роки якої були проведені у відносній свободі, а три - у в'язниці, стрімко наближалася до своєї кульмінації.

Баба перевели до Тебризу. Коли його привели в місто, якийсь юнак кинувся йому до ніг, благаючи дати йому змогу померти разом з Бабом. Юнака схопили і також засудили до страти.

Свою останню ніч на Землі Баб провів у радісному й піднесеному настрої. Він знав, що виконав свою місію, незважаючи на всі перешкоди. Наступного ранку, коли Баб диктував останні слова розпорядження своєму учневі, за ним прийшли. Солдати квапилися, але Баб сказав офіцерові: "Доти, поки я не скажу цій людині всього, що маю сказати, жодна земна сила не змусить мене замовкнути. Навіть якщо всі армії світу підуть проти мене - і вони будуть безсилі перешкодити виконанню до останнього слова моїх намірів".

Те, що діялося потім, дивно нагадувало відомі події, коли, так само без справедливого суду, було розіп’ято Ісуса. Три визначних релігійних діячі поставили свої підписи під смертним вироком. Жоден з них не захотів зустрітися з Бабом. Усі документи було підписано, завірено та скріплено печатками.

Баба провели переповненими вулицями Тебризу, де зібралося близько 10 тисяч людей, що прийшли подивитись на видовище. Офіцером підрозділу для виконання вироку був християнин на ім'я Сам Хан. Його зворушили доброта і покірність Баба, і він був глибоко збентежений виконанням завдання, яке на нього чекало. "Я не маю зла проти Вас, - сказав він Бабу. - Якщо Ваша справа - справа Істини, дайте мені можливість звільнитися від необхідності пролити Вашу кров."

"Виконуйте свій обов'язок, - відповів Баб, - і якщо наміри ваші щирі, Всемогутній визволить вас з цієї скрути”.

Барак на площі в Тебризі, де Баб був страченийБарак на площі в Тебризі, де Баб був страченийБаба та його молодого супутника прив’язали мотузками до стіни казарми, і 750 солдатів з підрозділу Сам Хана вистрілили. Коли ж дим від вогню розвіявся, великий крик подиву охопив натовп. Баба не було, а юнак прив'язаний разом з ним, стояв неушкоджений. Почалися несамовиті пошуки Баба, а коли його знайшли - він закінчував давати розпорядження, яким завадив прихід солдатів у камеру.

"Тепер я закінчив бесіду, - сказав Баб тим, хто його знайшов. - Можете продовжити виконання свого наміру".

Сам Хан наказав підрозділу залишити казарми і відмовився від подальшої участі в страті. Привели інший загін... Цього разу тіла Баба та його супутника були рознесені на шматки, і лише обличчя залишилися майже неушкодженими.

Страта відбулася 9 липня 1850 року.

Протягом тієї ж години містом прокотилася страшенна злива. Піднявся сильний вітер, і курява закривала небо цілий день. Тіла Баба та його супутника викинули за міський мур, і поставили на варті сорок солдатів, аби бабі не змогли забрати їх. Проте, незважаючи на охорону, послідовники Баба все ж зуміли це зробити, і заховали тіла у безпечному місці.

Баб і Його Місія

Баб проголосив себе носієм незалежного Одкровення Божого та провісником іншого, вагомішого Посланця, ніж він сам. Він змінив закони та обряди ісламу щодо молитов, посту, шлюбу та розлучення, спадкоємності. В його писаннях постійною є тема приходу "Того, Кого відкриє Бог." Він возвеличує прийдешнього Посланця і закликає своїх послідовників поспішати до нього, навіть коли для цього їм доведеться повзти через снігові замети.

"Я, - писав Баб, - всього лише перший з Його слуг, який вірить у Нього і Його знамення, з тих, хто зазнав солодкого блаженства Його слів з перших плодів раю його знань". Баб вірив, що наступний Посланець прийде дуже швидко після його власної смерті.

Через два роки після страти Баба двоє його молодих послідовників, розум яких затьмарився з горя та відчаю, здійснили замах на шаха. Вибрана ними зброя, була досить примітивною, і шах отримав тільки легке поранення. Ця подія викликала хвилю переслідувань бабі. Можновладці провокували народну підтримку кампанії помсти, направленої на позбавлення країни від бабі.

У страшенній бойні по-звірячому катували чоловіків, жінок, дітей. Іноземці в Ірані не виходили з дому, щоб не стати свідками кривавих сцен, звірств та вбивств, що чинилися просто на вулицях. До в’язниці було кинуто і найвизначнішого з послідовників Баба, людину, яка пізніше стала відомою під ім’ям Бахаулла.