Історія Віри Бахаї

Усипальниця Баба на горі Кармель, Хайфа, ІзраїльМісцем виникнення релігії Бахаї, як і всіх інших великих релігій одкровення, є Схід. ЇЇ провісником був Баб (араб. “Ворота”, 1819-1850 р.р.), який в травні 1844 року сповістив в Ширазі (Іран) про свою місію. Він мав виконати покладену на нього Богом місію – підготувати і оповістити людство про майбутній прихід Обіцяного всіх прийдешніх релігій.

Щоб оцінити умови, в яких з`явилася Віра Бахаї, слід нагадати, що на початку XIX століття весь Середній Схід знаходився в стані політичного, економічного і соціального занепаду. Народ Ірану, який колись створив велику цивілізацію, на початку XIXстоліття був ослаблений і ізольований від головних світових подій. Спроби реформ гальмувались широко розповсюдженою корупцією, хабарництвом та зловживаннями тих, хто стояв при владі. Не затихала взаємна нетерпимість між послідовниками різних релігій – зороастрійцями, іудеями, християнами та мусульманами, які складали більшість населення Ірану.

Детальніше...

Походження Віри Бахаї тісно пов'язане з Вірою Бабі, заснованої в Персії (Іран) в 1844 р. Мірзою Алі-Мухаммедом (1819-1850), відомим як Баб.

Молодий чоловік на ім`я Сеїд Алі Мухаммад по лінії обох батьків походив  від Пророка. Він народився 20 жовтня 1819 року; батько його помер, коли він був ще малим, тож його виховував дядько. Коли дядько вперше відправив племінника до школи, вчитель відіслав його додому, дивуючись з того, що хлопчик вже все знає. Алі Мухаммад й справді мав дивовижні вроджені знання і відповідав на найскладніші запитання, на які не знали відповіді навіть учителі.

Підлітком Алі Мухаммад почав працювати купцем у порту Бушир та в Ширазі. Він швидко здобув повагу за свою скромність і справедливість, за чесність і лагідність, за глибину знань та благородство характеру.

Детальніше...

Абдул-Баха, старший сина Бахаулли, народився 23 травня 1844 року, тієї ж самої ночі, коли Баб відкрив Муллі Хусейну свою місію. Йому було вісім років, коли Бахауллу ув’язнили в Тегерані. Будинок, де жила його сім’я, оточила юрба, і їм довелося деякий час переховуватись. Абдул-Баха супроводжував батьків у засланнях, і ще за десять років до декларації в саду Різван Він зрозумів місію свого батька. Таким чином, Абдул-Баха став першою людиною, що повірила в Бахауллу. На той час йому було лише дев’ять років.

Великим було горе Абдул-Баха, коли Бахаулла залишив Багдад і вирушив у гори Курдистану. Протягом двох років його відсутності Абдул-Баха переписував і заучував писання Баба. Великою була і радість повернення батька, і з цього часу Абдул-Баха не отримав формальної освіти; всьому, що Він знав, Він навчився у Бахаулли. Абдул-Баха був активною, життєрадісною людиною. Він успадкував від батьків любов до природи; його улюбленим видом спорту була їзда верхи.

 Під час переходу з Іраку в Константинопіль Абдул-Баха слідкував за харчуванням і постом вигнанців. Ночами він охороняв кибитку батька. В Адріанополі Він поступово взяв у свої руки повсякденні справи Бахаулли. Він став відомим як "Господар". Це ім’я дав йому Бахаулла, хоча після смерті батька сам він називав себе просто Абдул-Баха, тобто "Слуга Бога". Він приймав тих відвідувачів батька, які приходили лише з цікавості, але з надзвичайною внутрішньою проникливістю розпізнавав істинних шукачів правди. Він був улюбленцем бахатьох, і навіть ті, що бажали Йому зла, поважали Його. Він був ввічливим, м’якосердим, щедрим і незмінно добрим. В Ацці він одружився з Мунірі Ханум, дочкою давніх послідовників Баба. Шлюб був дуже щасливим, хоча з дев’яти народжених дітей п’ятеро померли.

Як тільки дарували більше свободи пересування в’язням, Абдул-Баха став звичною постаттю на людних вуличках Акки. Він допомагав усім, кому міг, незважаючи на колір шкіри, віросповідання і походження. Заходив у найбідніші будинки, омивав та втішав хворих. Власних потреб було дуже мало. Жив і одягався скромно та просто, хоча зовнішній вигляд завжди мав бездоганний. Він працював від зорі до зорі, і проводив частину ночі в молитвах та медитаціях. Він любив дітей, йому подобалося робити подарунки і бачити людей щасливими. "Мій дім, - говорив він, - дім сміху та веселощів."

Детальніше...

Шогі Еффенді – старший внук Абдул-Баха народився 1 березня 1897 року. По лініі батька він мав родинні зв’язки з сімєю Баба, а по лінії матері – старшої дочки Абдул-Баха – з родиною Бахаулли. З раннього дитинства він був під великим впливом свого дідуся Абдул-Баха, який на світанку кожного ранку запрошував його до Своєї кімнати і надихав його на годинну молитву.

Саме Абдул-Баха дав йому перші уроки духовного навчання і настояв на тому, щоб його називали Шогі Еффенді, а не Шогі (Ефффенді означає Сер – знак поваги до нього). З раннього дитинства він пізнав страждання та небезпеку, які випали на долю його діда Абдул-Баха – Центра Заповіту Бахаулли.

В 1918 році він отримав ступінь бакалавра мистецтв в американському університеті Бейрута. З 1918 до 1920 року він завжди супроводжував Абдул-Баха в усіх його поїздках і це були самі найщасливіші роки його життя. В 1920 році Шогі Еффенді поїхав в Англію, Лондон для подальшого навчання в Оксфордському університеті. Він захоплювався спортом, тенісом та фотографією.

28 листопада 1921 року на 77 році життя не стало Абдул-Баха. Третього січня 1922 року було офіційно оголошено Заповіт Абдул-Баха. Сьомого січня 1922 року Бахія Ханум – сестра матері Шогі Еффенді – телеграфувала бахаї Ірана, а 16 січня 1922 року общині бахаї США про те, що Шогі Еффенді, відповідно до Заповіту Абдул-Баха, стає Хранителем Віри Бахаї.

Детальніше...

Всесвітній Дім Справедливості, Хайфа, ІзраїльВерховний орган Віри Бахаї – Всесвітній Дім Справедливості – є одночасно Адміністративним і Духовним Центром віруючих бахаї всієї земної кулі, всіх п`яти континентів, на яких створені громади та інститути Віри Бахаї. Він знаходиться в Ізраїлі, в місті Хайфа, там, де зустрічається Схід з Заходом, на перехресті Європи, Азії та Африки, на древній батьківщині людини, обітованній землі багатьох світових релігій.

До складу всіх виборних органів бахаї входять 9 членів, що досягли на день виборів 21 року і набрали найбільшу кількість голосів.

Не дивлячись на те, що Бахаулла дав своїм послідовникам чіткі вказівки і закони, які тлумачили його наступники, він передбачав також в майбутньому потребу постійного спостереження за застосуванням цих законів і вказівок у суспільстві, а також регулювання життя бахаї в ситуаціях, не визначених певним чином в Писанні. Бахаулла бачив таку можливість у створенні виборного органу під назвою Всесвітній Дім Справедливості.

"Члени Всесвітнього Дому Справедливості зобов’язані спільно обговорювати питання, які безпосередньо не розкриті в книзі, і втілювати в життя те, що здається для них необхідним. Бог, воістину, надихне їх з благовоління Свого, тому що, воістину, Він є Провидець, Всезнаючий” (Бахаулла)

Детальніше...