Бангі, Центральноафриканська Республіка - Тут був організований фонд, який спирається в своїй роботі на принципи бахаї і поставив перед собою завдання зрозуміти, як можна допомогти місцевим жителям створювати у себе школи і підтримувати їх на власні кошти. Фонд Ахдіе (Ahdieh Foundation) фокусується на зусиллях по організації муніципальних шкіл, підготовці вчителів та іншої підтримки цих ініціатив місцевих жителів. Досвід фонду підкреслює важливість опори на таланти та ініціативу жителів Центральноафриканської Республіки, що особливо цінно на тлі політичної нестабільності і міжконфесійних сутичок, які стали останнім часом звичними рисами глобального іміджу країни.

Фонд Ахдіе - одна з безлічі організацій в Африці, натхнених принципами бахаї, які прагнуть зрозуміти, як просувати освіту на низовому рівні і як можна настільки зміцнити спільноти місцевих жителів, щоб вони взяли на себе відповідальність за виховання молодого покоління, - пояснює Нахджаван Таньї ( Nakhjavan Tanyi), координатор загальноконтинентальної програми для мережі цих організацій.

Як і інші організації, засновані на принципах бахаї, Фонд Ахдіе розглядає свою роботу як процес вироблення методів практичного використання на благо суспільства положень Вчення бахаї і всього багажу знань, накопичених в різних сферах людської діяльності.

«Робота багатьох організацій, що надихаються принципами бахаї, здійснюється в основному на рівні спільноти місцевих мешканців. Довгострокове завдання для них - це допомогти суспільству вирішити всі проблеми його розвитку. Зазвичай, це починається з одного невеликого зусилля, або одного конкретного аспекту, в даному випадку – освіти», - пояснює пан Таньї.

З моменту свого створення в 2003 році Фонд Ахдіе накопичує і систематизує інформацію про роль вчителів, батьків і школи в суспільстві. Ці ідеї, поряд з принципами, взятими з Писаннь бахаї, визначають спосіб підготовки вчителів, методи їх супроводу, а також характер функціонування кожної школи та її взаємини із суспільством.

«Багато людей звикли думати, що тільки вчителі мають знання, необхідні для навчання дітей, а ваша роль як батька - привести свою дитину в школу, залишити його на піклування вчителів, щоб вони передавали йому свої знання, і більше ні в що не втручатися», - каже пан Джудікель Моколо (Judicaël Mokole), один із співробітників Фонду Ахдіе.

«Громадські школи змінюють цю ідею, - продовжує він, - батьки і інші члени місцевої громади починають бачити школу як організаційну структуру, за допомогою якої вони можуть обмірковувати, аналізувати і допомагати своїм дітям здобувати освіту».

Судячи з усього, саме такий підхід, який використовується Фондом Ахдіе при організації шкіл, найкраще зміцнює це почуття приналежності.

«Організація починає з того, що запитує місцевих жителів - що вони самі можуть зробити для того, щоб мати можливість виховувати своїх дітей? - каже пан Таньї. - Там, де члени місцевої громади та його керівники виявляють готовність брати участь в цих зусиллях, у них з'являється ідея, що вони можуть організувати школу, яка згодом буде рости, і якій буде передувати дошкільний заклад. Потім, в залежності не тільки від наявності людських ресурсів в цій спільноті, а й від його готовності продовжувати працювати в цьому напрямку, ця школа може рости і додавати щороку по класу».

«Краще починати з чогось простого, а потім вже поступово вибудовувати потенціал для більш складних речей», - додає пан Таньї.

Вчителі, за словами пана Таньї, вибираються самими місцевими жителями.

«Ідея не в тому, щоб надіслати когось ззовні. Потрібен хтось зсередини співтовариства, хтось, хто знає його, хто знайомий з місцевими жителями і знає місцеві реалії, - пояснює пан Таньї. - Ми розглядаємо цю людину, яка бере на себе роль викладача, не просто як вчителя, робота якого обмежена класом, а того, хто може стати активним рушієм змін у суспільстві».

Спираючись на приховані таланти місцевої громади, школи отримують можливість працювати навіть в такому складному регіоні, де з 2012 року не вщухає громадянський конфлікт.

«Ці общинні школи були єдиними, які, як і раніше, функціонували в багатьох частинах країни під час громадянських заворушень, - заявляє пан Моколо. - Частково це пояснюється тим, що вчителі общинних шкіл були місцевими мешканцями. Громада, якій вони служили, була їхнім домом. Їм нікуди було тікати, коли прийшли заколотники».

«Програма навчання вчителя також допомагає їм ставитися до своєї діяльності як до служіння. Це не просто робота, яку вони роблять за гроші. Вони стали вчителями, тому що ними рухає бажання підготувати молоде покоління до майбутнього життя», - продовжує він.

Викладачі також отримують невелику матеріальну допомогу з коштів, зібраних батьками і місцевими жителями. Цих грошей зазвичай досить, щоб покрити витрати на шкільне приладдя та на особисті витрати», - пояснює пан Моколо.

«І так буде завжди. Наш досвід показує, що якщо ви заявитеся туди з грошима, які приходять звідкись ззовні, і заплатите вчителю саме так, зверху вниз, в співтоваристві щось втратиться, буде відчуття, що щось пішло не так, і громадська школа поступово прийде в занепад», - додає він.

«Людину, яка бере на себе роль викладача, ми розглядаємо не просто як вчителя, робота якого обмежена класом, а як того, хто може стати активним рушієм змін у суспільстві.
- Нахджаван Таньї

«Аналогічним чином, - каже пан Моколо, - коли ініціатива і ресурси надходять здебільшого ззовні, або коли основна увага приділяється просто шкільній будівлі, у громади не виникає почуття відповідальності і того, що вони вклали щось в цю школу».

«Нерідко можна побачити школи, побудовані зовнішніми організаціями, які використовуються для розміщення овець і кіз, або де люди використовують столи і стільці в цих будівлях для приготування їжі. На цьому прикладі ви можете бачити цінність процесу, який починається всередині спільноти, самими сільськими жителями», - говорить пан Моколо.

«Члени співтовариства виявляють виняткову турботу щодо звичайних будівель, побудованих ними для своїх шкіл власними руками, навіть якщо ці будівлі зліплені з соломи, глини і гілок», - додає пан Моколо.

Пан Таньї каже, що час від часу, у міру зростання шкіл, можуть виникати потреби, для яких у місцевих жителів недостатньо ресурсів.

«Іноді не обійтися без коштів, що надходять ззовні. Але ми намагаємося дуже ретельно продумати, в який момент ми ці гроші даємо. Ми намагаємося почекати до того моменту, коли спільнота дійсно відчує себе господарями проекту», - зазначає він.

«Ми ні в якому разі не намагаємося стверджувати, що це вирішує всі проблеми освіти на місцевому рівні, - пояснює пан Таньї, - але ми дуже сподіваємося, що такий підхід допоможе нам дійсно замислитися про те, як виховати в суспільстві таких людей, що стануть там ключовими фігурами і рушіями змін, і які зможуть очолити процеси розвитку в своєму співтоваристві».

В даний час 150 чоловік, які пройшли через навчальну програму Фонду Ахдіе, забезпечують освіту майже 4000 учнів в 40 громадських школах, 10 з яких пропонують повний цикл початкової освіти, від дитячого садка до шостого класу.

Джерело - news.bahai.org